Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…
Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській.
Гинули за честь, за волю, за право бути народом, який сам обирає свій шлях розвитку. Кращі сини і доньки добре розуміли, що лише українці мають бути джерелом і мірилом влади у власній державі. Мріяли про країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За самопожертву в боротьбі українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архістратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес…
Нашим ліцеїстам в той буремний час було по 8-9 років. Діти виросли і прийшли у ВМЛ за покликом серця – стати захисниками України. Тому так уважно, сприймаючи душею, слухали і вникали в кожне слово, яке звучало на Вечорі Пам’яті, присвяченому Небесній сотні.
Прониклива музика, документальні кадри, чисті, юні обличчя на екрані полеглих Героїв, зворушлива розповідь учителя історії Людмили КОЛОМІЄЦЬ про ключові події Революції Гідності не залишили байдужим жодного учасника дійства.
Завідуюча клубом Юлія ЮРДАКАВУШАН, яка організувала пам’ятний захід, завершила Вечір теплим словом подяки усім полеглим та вшануванням їхньої пам’яті хвилиною мовчання.
Небесній сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в Небо.
Їм шлях високий, Боже, освяти,
І в мирі, Господи, прийми до себе.