Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Тарас ШЕВЧЕНКО
Що не кажіть, а все-таки козацький дух у наших ліцеїстів є! Незважаючи на тривожні і безсонні ночі у підвалі, хлопці та дівчата з неймовірним запалом взяли участь у «Козацьких іграх» і ще раз доказали, що вони є нащадками козацького роду.
Давні українські традиції потрібно відроджувати. Ще до анексії Криму в Севастополі родина ПАВЛІЩЕВИХ – Олександр, Ірина і їхня дочка Наталя започаткували «Козацькі ігри». Безцінний спадок! Тож цього року козацьке свято з ліцеїстами проводили всією дружною родиною ПАВЛІЩЕВИХ … козацькому роду нема переводу!
“Козацькі ігри” розпочалися з привітального слова начальника ліцею капітана 1 рангу Віктора ШМИГАНОВСЬКОГО, який побажав всім ліцеїстам удачі в конкурсах і гарного настрою. Прозвучав Державний Гімн України і всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих Героїв.
Збільшилась кількість вихованців ліцею і плац просто вирував козаками і козачками. Як кажуть, коли козак в полі, то він і на волі. Нічну втому, як рукою зняло – ліцеїсти бігали по плацу, випробовуючи себе в стрільбі з гвинтівки, мірялися силою в перетягуванні канату, долали перешкоди, ходили на руках, скакали на автомобільній шині (опановували верхову їзду), переносили пораненого. Був і кулінарний конкурс «Козацький шеф-кухар». Це в приказці – хліб та вода – козацька їда, а насправді, козацька кухня славиться своєю різноманітністю страв і смакотою.
Традиційний куліш зі смачними шкварочками цього разу не готували, а все через ворожі тривоги…козаки їм це не простять(((
Всім відомо, що для того, щоб подолати дніпровські пороги , козакам приходилося переносити ,, Чайки” на руках, а далі , після такого випробування, вже спускалися вільно аж до Чорного моря. І наші хлопці на черговому етапі змагань не осоромилися, підняли ліцейську «Чайку» і понесли…спорт в ліцеї на першому місці. Козаки – ерудити змагалися в інтелектуальному конкурсі, який проводила Світлана СЕЛЕЗЬКО. До бібліотеки стежка ліцеїстами добре протоптана, тому і не дивно, що на всі питання ліцеїсти відповіли. А ще билися на мішках… без синців). Приємно було спостерігати, як горіли очі учасників команд, як підтримували один одного… жага до перемоги переповнювала юні серця.
Ніби в машину часу потрапили вихованці нашого ліцею, яка занурила їх в козацьку добу. Ех, ще б трохи часу, але все в цьому житті має початок і має кінець. Дякуємо родині ПАВЛІЩЕВИХ за чудове свято, командирам і вболівальникам за підтримку наших спортсменів. Дякуємо нашій найсильнішій армії світу за героїчну боротьбу з рашизмом. Дякуємо Богу за цей день! Переможців нагороджено кубками, грамотами і словами подяки всіх конкурсантів. Але найбільшою нагородою були уроки, які сьогодні ліцеїсти засвоїли на все життя: дружба, побратимство, витривалість, любов до своєї землі.