Військово-морський ліцей завжди радо зустрічає гостей, але сьогодні був особливий гість, вірніше мабуть уже і не гість, а хороший приятель ліцею- бард( вчорашній офіцер розвідки) В’ячеслав Купрієнко.
Це там, далеко в Афганістані, офіцер спецпризначення Купрієнко тримає в руках автомат, а сьогодні головна його зброя -нерозлучна гітара і пісня…обпалена війною. Пісні, мов в калейдоскопі, міняли свої настроі, мотиви. Лунали пісні про пережите, біль втрати, радість від перемог, про чоловічу дружбу і віру в нашу перемогу. Надзвичайно емоційна пісня “Остання молитва” про залитий кров’ю Донбас-“небо плаче гіркими сльозами дощу” і пісня народжена в АТО ” Нас чекають”. Перед нами стояла людина, яка піснею торкалася дитячих сердець і викликала справжні емоції…дітей не обманеш. Ми обов’язково переможемо , тому що
“Якби нас не чекали оті, що в серці завжди,
Якби нас не чекало дівчисько, загорнене в стяг
Якби нас не чекала країна, що віддала наказ…” (із пісні “Нас чекають”).
“Якби нас не чекали оті, що в серці завжди,
Якби нас не чекало дівчисько, загорнене в стяг
Якби нас не чекала країна, що віддала наказ…” (із пісні “Нас чекають”).
Сердечне дякуємо, В’ячеслав Купрієнко, за бездоганну українську мову, за живу життєву пісню, за відродження українського духу і за віру, яку вселяє в кожне серце.