Мамо, не плач.
Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду…
Гортаючи сторінки книги «України вірні сини», вихователь ліцею підполковник Костянтин ЛУГОВСЬКИХ, побачив знайоме прізвище – полковник Сергій ЛИСЕНКО.
Серце забилося тривожно: «Невже мій курсант?» Командир роти Військової академії (м. Одеса) 1993-1999 років підполковник ЛУГОВСЬКИХ добре пам’ятає свого вихованця. Весельчак і майстер на всі руки… на жаль, був. Сергій після закінчення інституту служив у Криму, звідки і передислокований Військово-морський ліцей імені віце-адмірала Володимира БЕЗКОРОВАЙНОГО.
У 2014 році, не задумуючись, пішов захищати Україну. Загинув під час однієї зі спецоперацій в зоні бойових дій. Місцевий житель, 61-річний микола бутрименко (рука не підіймається писати з великої букви) підло «злив» московським найманцям про розташування українських бійців. Танк і два БТРи проти спецпризначенців … 10 вбитих, а 7 поранених потрапили в полон.
Сергій ЛИСЕНКО похований на Алеї слави кладовища Коломиї. Посмертно нагороджений орденом Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО III ступеня. Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України». Школа, де вчився Герой, носить ім’я Сергія ЛИСЕНКА.
Бібліотекарі ліцею Ірина ПАВЛІЩЕВА і Світлана СЕЛЕЗЬКО, дізнавшись, що мати Героя Теодора ЛИСЕНКО, хоче придбати цю книгу (у бібліотеці було 2 примірники), вирішили одну книгу їй подарувати. Свого часу письменниця, волонтер і автор книги Людмила ОПРОНЕНКО-КЛОПОВА власноруч подарувала свої книги бібліотеці ліцею. Вчора книга була надіслана матері Героя.
Пам’ять… Нетлінна, гірка і вічна… Пам’ять про втрати найкращих синів нашої землі під час війни на сході України. Про них говорити та писати важко і боляче, але коли із життя йдуть зовсім молоді, то боляче вдвічі. І нехай пам’ять про кращих синів і дочок України назавжди залишається не лише на сторінках книги, а й у наших серцях.