Сьогодні важко переоцінити сміливість та мужність молоді, яка обирає військовий фах. У той час коли ЗСУ захищають недоторканність нашої держави, щодня складаючи кривавий іспит, геть юні хлопці та дівчата стають ліцеїстами, щоб мати більше часу на підготовку до свого армійського майбутнього. Не виключенням є й вихованці Військово-морського ліцею імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного.
«У цей пам’ятний день перед усім українським народом, перед своїми батьками, всім найсвятішим і найдорожчим, святою землею нашою українською – від берегів Чорного моря, колиски військових моряків…КЛЯНЕМОСЬ!…»
Сонечко встає і шумить трава.
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.
Вчителько моя, зоре світова …
Учитель…Шляхетна і відповідальна професія перед Богом і батьками, які довірили учителям плекати своє майбутнє. В душі вчителя горить і не згасає іскра дитинства, вони працюють в особливому світі вічної юності і надії, до них звернені десятки допитлих очей кожного дня, які чекають на диво і відповіді на тисячі «чому?»