Вчити так, аби лишити слід у серці!
Стежки людських доль стеляться неймовірним мереживом, зітканим із радощів, щасливих миттєвостей, часом туги та жалю…розлучень.
Отак зустрінеш на життєвому шляху добру і розумну людину– і диву даєшся: скільки мудрості, тепла , щирості та любові вміщається в цьому серці. Красива зовні і душею – наша Людмила Володимирівна КОЛОМІЄЦЬ. В 2014 році покинула рідне місто, домівку, могилу єдиного сина, який трагічно загинув, все, що було дорогим душі і серцю, переїхала на материкову Україну і прийшла працювати в наш ліцей, який також передислокувався із Севастополя в Одесу.
Сьогодні ми ДЯКУЄМО талановитому Учителю історії та громадянської освіти Людмилі КОЛОМІЄЦЬ, яка за станом здоров’я покинула ліцей. Відмінник освіти України, учитель вищої кваліфікаційної категорії, відзначений чисельними нагородами, однак, найважливішою нагородою була любов і повага вихованців, яким вона віддала своє серце.
Сорок років роботи на освітянській ниві – праця на всіх можливих у професії напрямках, прагнення – самовдосконалюватися і не зупинятися на досягнутому. У 1991 році разом із чоловіком – військовослужбовцем цілеспрямовано повернулася в Україну, щоб творити вільну країну вільних людей, послужити рідній Батьківщині. З 1997 по 2014 рік Людмила КОЛОМІЄЦЬ була одним з творців школи нового типу – гімназії номер 5 імені Лесі Українки з російською та українською мовами навчання м.Севастополя. Працювала завучем. Натхненно творила територію щасливого шкільного дитинства для юних севастопольців, гімназія мала впізнаване в Україні освітянське лице. Саме тому у 2014 році гімназія була повністю переформатована окупаційною владою, всі класи з українською мовою закриті. Востаннє гімназисти-випускники українського класу вийшли попрощатися зі своєю 17-річною красунею- гімназією у вишиванках, ці фото облетіли всі українські та світові пабліки… Дев’ять років віддала Людмила Володимирівна безпосередній роботі в ліцеї у найскладніші часи його становлення на новому місці, а також в період великих потрясінь з початком повномасштабного вторгнення рашистів.
Сьогодні наша вдячність від всієї великої ліцейської родини (понад 600 випускників з 2014 року), наша любов та повага, наше захоплення та пошана, Вам Людмило Володимирівно, за натхненну і неоціненну працю, талант, настанови, незрадливе, любляче серце до дітей і своєї землі. Багато Ваших випускників захищають Батьківщину, маючи в серці любов до рідного краю.
Впродовж усіх років Ви віддавали своїм вихованцям турботу, душевну теплоту, давали поради, витирали сльози, дивували і відкривали завіси у історичне минуле України та сіяли зерна мудрості, добра і правди.
Ви – яскравий приклад того, як педагог своїм запалом, енергією та любов’ю до предмету може змінити та розширити світогляд ліцеїста десь «за горизонт», настільки вольова, авторитетна, в міру строга, по-материнськи добра. Все життя несете серце на долонях, щоб дітям ним освітлювати шлях…мабуть, велике воно,
Ваше любляче серце, раз на стiльки вистачає його!
Сьогодні ліцейська родина не прощається з Вами, дорога наша Людино, а кажемо: «До зустрічі»! Здоров’я Вам, Людмило Володимирівно, безпеки всій родині під оберегом Матері Божої, спокою в серці, мирних ранків, теплих обіймів від життя і дорогих серцю людей, Перемоги Україні і повернення до Севастополя.
Любимо і завжди чекаємо!