Патріотами дітей виховує культура та історія. Про це добре знають у Військово-морському ліцеї імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного. Тому для вихованців навчального закладу проводять різноманітні заходи, спрямовані на формування нового покоління свідомої молоді, яка по-справжньому любить Батьківщину, є гордою за свій народ та його історичне минуле, а також відповідальною за його майбутнє. З цією метою до ліцею завітав представник Міністерства культури та інформаційної політики України Герой України Володимир Жемчугов.Спочатку ліцеїсти мали змогу переглянути презентаційний ролик двосерійного документального фільму «Як починалась війна. Хроніки. Свідки», створеного у 2019 році фабрикою думки «Донбас» за ініціативою Дмитра Ткаченка, в якому автори використали зняті свідками в березні-квітні 2014 році події на Донбасі та в Харкові. Потім взяв слово пан Володимир, який був безпосереднім учасником тих подій. І його розповідь настільки захопила вихованців Військово-морського ліцею, що ті ще довго не відпускали свого гостя.
— Сьогодні ми провели національно-патріотичний захід у рамках освітнього проєкту «Як починалася війна». Його мета — показати молоді, що війна почалася не 24 лютого 2022 року, а у 2014-му. На той час ліцеїстам було 5-6 років і вони ще не розуміли, що трапилося у Криму чи на Донбасі. Однак формування цілісної картини всього, що відбувається сьогодні, неможливе без чіткого розуміння тих подій. Тому я розповідаю дітям про те, як росія напала на Україну в лютому 2014 року, як це все почалося й що тому передувало, — зазначає Володимир Жемчугов.
У ліцеї переконані, що саме у формі живого спілкування діти найліпше засвоюють інформацію, адже нема нічого кращого, ніж на власному прикладі показувати, що таке бути патріотом України.— Ми познайомилися з Володимиром Павловичем, коли він здійснював тур після визволення з полону. Тоді він вперше завітав до нашого ліцею. Відтоді багато чого змінилося, але не його запал і віра у свою справу — виховання молоді. І сьогодні, коли росія намагається знищити Україну й усе українське, важко переоцінити важливість цієї роботи. Чому? Бо як ми виховаємо наше юне покоління, у такій країні житимемо, — говорить начальник Військово-морського ліцею імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного капітан 1 рангу Віктор Шмигановський. — Наш гість виступив з чудовою лекцією, доказом тому є жваве обговорення навіть після закінчення заходу. Діти фальші ніколи не потерплять, а у розповіді Володимира її не було, тому вони потягнулися до нього й ще довго не відпускали: засипали різними запитаннями, просили сфотографуватися разом і просто обіймали цю надзвичайну в усіх сенсах людину.
Звісно, не обійшлося без подарунків. Бібліотека ліцею поповнилася книгами від Міністерства культури та інформаційної політики України, деякі примірники Володимир Жемчугов особисто подарував найактивнішим вихованцям флотського навчального закладу.
— Завжди, коли зустрічаюся з такою молоддю, то кажу їм, як я пишаюся ними й захоплююся їхньою хоробрістю. Бо одна справа обрати шлях військового в мирний час, і геть інша — у період війни. Коли є розуміння, що в майбутньому доведеться взяти до рук зброю й бути там, де вбивають, потрапляють у полон, зазнають поранень, але вони не бояться і вдягають однострій. Я вдячний їм за цей непростий вибір, — зі щирістю говорить Герой України Володимир Жемчугов.
Пишаються своїми вихованцями й у ліцеї. Тут немає байдужих до їхньої долі. Тому за роки навчання у флотському навчальному закладі навіть найзатятіші хулігани перетворювалися на справжніх патріотів і мужніх захисників.
— Взагалі, про мене, важких дітей нема — є погані педагоги. На щастя, у нашому колективі вміють працювати з молоддю. До кожного знаходять свій підхід — і до відмінників, і до трішки ледачих. Знаєте, у нас навіть є така собі неофіційна статистика: найбільші нехлюї стають найпершими героями, тими відчайдухами, які першими кидаються в бій. І коли вони нам пишуть чи телефонують і дякують за всі ті сили, що були вкладені у їхнє виховання — розумієш, що все недаремно й попри труднощі та втому ми працюємо далі. Ось це і є наша мотивація, — пояснює капітан 1 рангу Віктор Шмигановський.
За роки своєї служби він не з чуток знає, як воно бути відповідальним за життя та майбутній життєвий вибір ліцеїстів. На запитання, чи складно бути батьком одразу для сотні вихованців, Віктор Анатолійович лише злегка хитає головою й каже: «Як я зараз ставлюся до цих дітей, залежить, як вони ставитимуться до своїх підлеглих». На цьому побудована вся його робота — піклуватися про ліцеїстів, як про своїх дітей, а іноді навіть жертвуючи власними потребами. Так, 24 лютого дружина Віктора Анатолійовича, яка, до слова, також військова, потрапила під обстріл та дістала контузію, але попри всі переживання за неї й бажання бути поруч начальник ліцею займався евакуацією своїх вихованців. Бо так було потрібно. Бо не міг вчинити інакше. І результат такої роботи — ціла плеяда справжніх патріотів, мужніх захисників, тих, хто сьогодні вже боронить Україну на найгарячіших напрямках, і тих, хто лише починає своє навчання, щоб згодом до них приєднатися.
Фото автора та Євгена Тристана
Наталія Задверняк
Кореспондент АрміяInform